Мені здається вам самому має стати трошки зрозуміло, що ваші батьки зробили з вас проект під назвою - гордість і наше майбутнє щасливе життя. Тільки ось вони самі не досягли того, що з вас вимагають і коли лупцювали і казали, що люблять, то насправді не так, бо це прикривати гімно пелюстками. До вас ставляться з вимогами і ви вже так само до себе ставитесь. У вас немає моментів спонтанності і неуспішності. Лише відмінник і лише кращий, але по закону протилежностей, ви ж всеодно будете потрапляти в іншу протилежність, яку ви не сприймаєте. Я би радила відноситись до себе тут як до своєі маленької дитини. Їй потрібне співчуття і підтримка, а не компенсація у вигляді зазубрень. Цей внітршінй хлопчик самотній, нікому непотрібний і дуже вразливий.

Ваші батьки не говорять добре про людей, бо всі інші носії їхньої тіні. Вони таке світло, а всі інші не такі і не так себе ведуть. Здається вам пора побачити речі об’єктивно, а не через призму батьківських обмежених поглядів. Ваші батьки не боги, а звичайні люди з своїми дефіцитами і травмами, які вони вирішують через вас, вручаючи свої мрії вам. А що їм заважає заробляти багато грошей, забезпечувати, вони ж не ваші діти?

Ви не нарцис, з того що написали, але ви зростаєте у токсичному нарцисичному полі і відповідно багато чого перейняли. Співчуваю, мені дуже боляче читати як важко вам дається вразливість і як ви самі себе не любите в моменти помилок і неідеальності.
Слухайте та читайте книги про батьків нарцисів, щоб уникнути ще більшої травматизації, а про першій можливості звертайтесь до психолога. Ви достатньо приємні в переписці і є відчуття, що ви можете бути теплим та добрим другом, але спочатку для себе це треба зробити!

Так, я схиляюсь до цієї думки, проте є припущення, що ваші батьки саме такий тип, а у вас може бути нарцисична травма.
Ви хочете бути першим, кращим і навіть у спорті втрачаєте чутливість, бо важливіший результат ніж самопочуття. Але у вас є невротичний компонент, ви хочете близькості і стосунків, значить можна розвивати вашу чутливість, емпатійність.

Зроблю таке експрес-опитування.
Чи любите ви тварин? Чи здатні ви на сльози про перегляді фільмів? Кого окрім рідних батьків ви ще любите? Ким захоплюєтесь? Що цінуєте в людях? Які якості людські для вас в пріоритеті? Чи відчували ви любов безумовну? Без досягнень і відмінних оцінок? Як ставитесь до себе при помилках і провалах? Чи є друзі та близькі стосунки з іншими людьми у ваших батьків? Чи усвідомлюєте ви і ваші батьки свої ненайкращі сторони, чи лише найкращі? Що переважно говорять ваші батьки про інших людей? Що трапиться з вами якщо в класі ви будете не перший і ненайкращий, як будете це проживати?

Відредаговано автором 18-04-2024 15:05:54

Доброго дня!

Ваші стосунки як і ви змінюєтесь, зараз вам здається, що ви попереду, а чоловік не дотягує. І можливо так і є. Проте він тягне матеріальну сторону і вона така дуже земна, приземлена.

Якщо вам чогось хочеться, спробуйте самі це практикувати. Можливо у вас сильні очікування, про які він навіть не здогадується.

Доброго дня!

Співчуваю! Ваш текст ніби валізка претензій до себе, а з таких відчуттів важко рухатись та встигати.
Я згодна з колегою, єдине щоб хотіла добавити від себе, а чи нема у вас проблем з гормонами? Щитовидна залоза? Часто така втома, знесилення, важкість - є симптомами не тільки психічними, але і фізичними.

Доброго дня!

Це дуже боляче відкриття, яке ваш чоловік одразу пояснив, а ви залишились з своїми відчуттями. Співчуваю вам!

Бажання зробити суїцид - це про сильну невиражену агресію, яку ви не можете віддати йому і хоче направити на себе. Ви дуже гніваєтеся всередині, вам нестерпно і тому ви перестали їсти. Він знає як ви страждаєте? Ви ділились своїми переживаннями?

Зрада чи не зрада це я не знаю, проте для вас це велике потрясіння і втрата довіри до близької людини. Вам потрібно виплакати і висловити йому все. Це як жива рана, яка потребує турботи та лікування.

Батько емоційно не доступний, не розділяв ваші переживання, не цікавився вашим внутрішнім світом, не підтримував ваші ціннності. Присутність батька - це про якісний зв’язок і відношення з ним!


У вас є відчуття покинутості, яке ви розумієте, але не прожили як з боку батька так і з боку матері. Співчуваю! Тут багато роботи, вибачте, кажу як є.

Влад, доброго дня!

Ваші батьки і ваше виховання схоже на нарцисичне, де важливі лише досягнення. Ви пишете, що є батьківські стандарти та очікування, які є домінантною вашого життя. Ви ж рано чи пізно не зможете так, ви захочете дівчину, яка точно не сподобається вашим рідним, захочете друзів, бо ви вже хочете. Дуже сильний контроль з боку батьків, який атакує ваше особисте неідеальне життя, на яке ви маєте право. Ви навіть оточуючих людей описуєте зверхньо, ніби ніхто не достойний такого прекрасного хлопця як ви, вибачте, але я прям сумніваюсь в цьому. Всі не такі, дурні, тупі, шалави(( Це слова нарциса. Але я радію, що у вас є відчуття страху та сорому, що ви боїтесь зустрітись зі своєї вразливістю, тут ви справжній і живий, але ви ж собі тільки успішним подобаєтесь. В цьому і є драма вашої ситуації. Ідеалізація та знецінення вас, то самий кращий, то ніхто і ніщо.

Єдине, що вам подобається без примусу батьків - спорт, і це прекрасно, бо там є контакт з тілом, а у всьому іншому його нема. Прикро, що вас роздувають і роблять собі опорою на старості років.

Вам треба працювати над емоційним інтелектом, по можливості слухайте відео і якщо є нагода запишіться до психолога! Для початку вам необхідні стосунки з собою, не з образом ідеального я, бо стосунки з іншими базуються на власному самовідношенні.

Доброго дня!

Ваша проблема глибинна і витікає з дитинства. Ви обираєте таких чоловіків, бо десь вони нагадують недоступність батька, який вам не належить і не може належати в силу того, що і нього є своє життя і інша жінка. Зазвичай дівчата в таких історіях попадають в емоційне злиття чи залипання, а у вас інша тенденція, що говорить про складність довіряти і зближуватись (це вже питання прив’язаності і мами).

Вам потрібно обрати психотерапевта і пропрацювати свою прив’язаність та довіру. Я рекомендую вам аналітичний психологію Юнга. Почитайте і якщо є відгук, то шукайте спеціаліста в цьому напрямку. Там робота довготривала і на постійній основі.

Очень много боли внутри, которая непрожита. Ваша агрессия заблокирована и вы не умеете с ней обходиться. Я вас не призываю быть итальянским взбалмошным мужчиной, но агрессия это тоже важная составляющая часть жизни. Если вы ее подавляете, то будете попадать в состояние жертвы, где кто-то другой будет вам демонстрировать силу и качество этой энергии.

Відредаговано автором 17-04-2024 13:09:33

Доброго дня, Аня!

Співчуваю вашій історії! Відчуваю самотність, зневіру та страх. Більшість людей має своє «вітіліго», у когось це проблеми з харчуванням, у когось діабет, нетрадиційна орієнтація і ще купа всього. Світ і люди все більше і більше прагнуть бути толерантними до різності та унікальності! І це є ваша задача по відношенню до себе!

Симптом це лише частина особистості, а не її домінанта. Травматичний досвід з подругою в юності ніби закапсулював вас, а ви подумки спробуйте вернутись в той час і дати їй відсіч, захищаючи себе! Програйте це в діалогах, щось накшалт цього: «Знаєш, я теж тебе стидаюсь, ти абсолютна нечутлива і жорстока, не хотілось би мені мати таку подругу! Класно, що в тебе нема такої проблеми і тому ти крута мене соромити, але я така яка є!» А далі попробуйте сказати собі тій дівчинці-підлітку: «Прикро, що тобі доводиться відчувати таку зневагу, проте я з тобою і розділяю твої почуття і ти не винна в цьому!».

Саме такі діалоги і проговорювання вертають вам життя, яке зупинилось в минулій травмі!
Доречі є дуже відома модель з таким симптомом! Вона не ховає себе, а приймає і світ теж у відповідь!

Я щиро бажаю вам підтримки до себе вразливої і рекомендую вам психотрепію! Шкіра - це наш бар’єр у контакті з світом, вже пора відмовлятись від старих стереотипів взаємодії і відкриватись самій собі і людям ❤ Тут доречі вас ніхто не зацькував😉

Здравствуйте!

Проблема отношений чаще всего состоит в том, что мы свое счастье проецируем в другого, ищем не внутри, а снаружи. На самом деле подлинной близости с девушкой не было, она партизан, который периодически вас матросит. Красивый орел идеальности, тепла, но сюжет с двойным дном. У меня как у человека со стороны, доминантное чувство - злость! Хочется не знать и не связываться с таким ненадежным и эгоистическим человеком. А у вас этого чувства нету к ней! А это звоночек, маркер, что вы в слиянии и абсолютно не ощущаете себя отдельно. Такое уже было и такое повторяется лишь для того, чтобы эта травма исцелилась!

Цельность вашей личности расцеплена, вы достаточно приторно хороший, а они (девушки) невыносимо непредсказуемо жестоки. Вот вам нужно присоединить себя эту часть внутри чтобы это не просилось в вашу жизнь в виде таких опытов. Вы написали, что не любите скандалы, выяснения отношений, так тут их и не было. Я думаю и предполагаю, что вы боитесь своей агрессии и темной стороны личности, а жаль, там столько ресурса, энергии, возможностей!

Рекомендую вам работу с психологом! С женщиной! Важно проживать и прояснять свои переживания в контакте, а с психологом это возможно! Конфликт - это стадия развития личности и ее важно проходить, выдерживать и не отрывать и не убегать.

Лина, здравствуйте!

Вам сейчас очень неприятно осознавать реальность, хотя звоночки уже ощущались до. Парень вел себя как сожитель и когда вы решили прояснить, то все прояснилось. Вас это не устраивает и вы цепляетесь за любую возможность это отменить. Зачем? Нету у него того, что вам нужно и он не собирается это менять.

Вам страшно и больно, сочувствую! Правда, лучше это прожить сейчас чем через 10 лет совместной пустой жизни.
Рекомендую вам личную психотерапию, она облегчит ваше состояние и поможет построить гармоничные отношения с собой и проработать женско-мужские модели.

Вітаю!

Співчуваю вашій ситуації. Мені здається, що такий сірий депресивний етап рано чи пізно проживають усі. Я пам’ятаю себе таку. Невдаху, неуспішну, нецікаву і нікому непотрібну. Знаєте, все змінилось, коли я подружилась з нею. Я прийняла цей стан як даність і реальність. Я почала приймати всі свої емоції, стани і бути потрібною тій частинці, яка забита і неприйнятна. Я рекомендую вам психотерапію і зміну погляду на себе! Страшно бути не собою, а всі успішні люди проросли з своїх невдах, з глибини своєї депресії, болю, відчаю. Вони стали сильніші за їхні переживання. Зараз вам треба все це з кимось розділити та прожити, пройти свій шлях героя, через темний ліс, приборкати демонів-сумнівів, здобути силу, навички і кардинально змінитись. Це шлях, який по силам всім якщо рухатись.

Бажаю вам бути живою і здобути те внутрішнє щастя, яке не знаходять, а створюють!

Вітаю!

Прикро, що ви себе не любите і радісно що хочете над цим працювати та змінити. Це процес, ви ніби з однієї точки своєї свідомості хоче потрапити в іншу, але це ж дійсно шлях.
Для того щоб себе полюбити треба перестати себе оцінювати та ставити собі вимоги. Це важко одразу зробити і потрібен супровід людини, яке вміє і знає як проходите це. Коли дитинка народжується - їй радіють безумовно по праву її існування, приймають та пестять. Скоріш за все ви не отримали такого досвіду і зараз перебуваєте у розгубленості та у відчаї. Співчуваю, але вірю, що це можливо змінити!

Подумайте якби змінилось ваше життя якби вам вдалось бути собою задоволеною? Вам потрібно підтримувати себе у русі до бажаних змін. І це дійсно запит на психотерапію!

Відредаговано автором 16-04-2024 23:36:35

Дарина, здравствуйте!

Очень мало информации, чтобы понять и почувствовать вашу ситуацию. Похоже вы попадаете в отвержение и обесценивание, когда родные о вас говорят, верно? А что вы сами о себе думаете и как определяете себя?

Відредаговано автором 16-04-2024 14:14:16