Батьки i дiти. Гiперактивнi дiти

» Батьки й діти » Батьки i дiти. Гiперактивнi дiти

Усі батьки хочуть мати спокійних, слухняних, ідеальних дітей. Але надміру тиха дитина викликає тривожність: чи все з нею гаразд? Чи не хвора? З іншого боку теж недобре, коли дитина день і ніч неспокійна. Де ж знаходиться межа між активністю і гіперактивністю?

-- Що таке гіперактивність?

Cиндром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) - найпошириніша проблема в дитячому віці. СДУГ – найчастіша причина поведінкових порушень і труднощів у навчанні в дошкільному і молодшому шкільному віці, проблем у взаєминах з оточуючими і, як наслідок , заниженої самооцінки.

Вперше цей синдром був описаний в 1902 роцi . В 1937 р. з’явились перші публікації про його медикаментозне лікування. І лише у 1980 році ХХ-го століття цьому синдрому дали визначення. СДУГ включає порушення уваги (дефіцит уваги) , ознаки імпульсивності і гіперактивності. Якщо ознаки гіперактивності ,як правило зменшуються по мірі дорослішання дитини, то відволікаємість і імпульсивність можуть залишатися у дитини на довгі роки, створюючи підґрунтя для неврозів, соціальної дезадаптації.

-- Коли саме можна діагностувати у дитини цей синдром?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

-- Ознаки гіперактивності проявляються у дітей у дошкільному та молодшому шкільному віці. В 4-6 оптимальний вік, коли вже можна об*єктивізувати наявність розладу уваги.

Якщо дитина гіперактивна, важко не лише їй, а й її оточенню: батькам, вихователям, однокласникам, вчителям. Такій дитині притаманна пiдвищена неуважнiсть (не тримає уваги на деталях, труднощі втримання уваги, незібраність, зниження вибірковості уваги, часте переключення уваги з одного заняття на інше), імпульсивність (на запитання відповідає не дослухавши запитання до кінця, діє не обдумав, перебиває інших), гіперактивність( непосидючість, *ніби мотор прикріпили*)

Але найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої – учбової діяльності і, в зв'язку з цим, збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити почату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка. На дитину скаржаться вихователі, вчителі. Тому такій дитині потрібна своєчасна і комплексна допомога.

-- Хто саме діагностує, що дитина гіперактивна?

-- Хочу зазначити, що діагноз – гіперактивність дитині може поставити лише спеціаліст – психіатр або психоневролог на основі клінічних даних і вивчення анамнезу.

Але життя показує, що часто в нас діагноз ставлять як? Більше 50% випадків діагностують вчителі, вихователі. Вони скаржаться батькам на дитину, на її поведінку. Батьки карають дитину, або мама сідає за комп’ютер і в Інтернеті шукає допомоги, замість того щоб показати дитину спеціалісту. Гіперактивність, ще раз наголошую на цьому, не самостiйний дiагноз. Це сукупнiсть симптомiв, які можуть бути ознакою неврологічних проблем. Але в70% звернень СДУГ діагностують мами по матеріалам інтернету, вчителі, щоб позбутись відповідальності за проблемних дітей, а лікарі *скидаються* на медикаментозну терапію, що не забирає причини гіперактивності.

Враховуючи недоконану систему і діагностичної , і корекційної роботи з такими дітьми, ймовірність медикаментозної терапії набуває стійкої тенденції. А батьки лишаються з проблемою гіперактивності власної дитина на самоті.

-- Як саме можна допомогти такі дитині?

-- Допомога гіперактивній дитині – це комплексний процес, і багато підводних каменів на шляху до повного відновлення. Якщо батьки звертаються до спеціалістів, то в процесі дiагностики фахівці використовують опитувальник батькiв i педагогiв щодо поведінки дитини, спостереження,тестування, медичні обстеження і тп . Допомога кожній гіперактивній дитині розробляється суто на індивідуальній основі. Чим ранiше проблему буде виявлено, тим ранiше почнеться корекцiя.

-- Хто більш схильний до гіперактивної поведінки: хлопці чи дівчатка?

-- Хлопці. Але при вчасній і правильній корекції гіперактивність в них минає з підлітковим віком.

-- А чи не може бути так, що дитина не гіперактивна – вона індіго?

-- Гіперактивність часто плутають з індіго. Ця хибна iдея дуже розповсюджена. І коли пiдтвердження iндіговостi немає, виходить що для батькiв дитина -- індиго, а в суспiльствi індіговості дитини не визнають. Те, що батьки помиляються, стає помітним тоді, коли їх дитина потрапляє в колектив. І виходить, що вдома- дитина – індіго. Вона особлива, а в садочку, школі –просто некерований, і не отримує підтвердження ідеї батьків про власну виключність, унікальність.

-- Чим загрожує гіперактивність?

-- Погіршуються стосунки дитини з батьками вчителями. Дитина замикається в собі. Вона починає вважати, що не така як інші , наслідок- зниження самооцінки.

-- Як поводитись батькам, які мають таких дітей:

-- Як я вже казала, звернутись до спеціалістів. Потім важливою є сама сім’я, в якій живе дитина. Усi члени родини повинні поводитись так, аби поведінка дитини не спричиняла конфлікти у сім*ї. З дитиною слід укласти певний контракт. Не сварити, не карати її, а домовитись.* Ось ти зараз зробиш уроки і ми підемо погуляємо в парк*. Дати дитині більше самостійності. Відправити у магазин за хлібом саму. Потім за це похвалити. На власному прикладі показати дитині, що за кожен вчинок настає відповідальність. Контролювати власні емоції. Не кричати у присутності дитини і на дитину. Обіймати дитину і нагадувати їй, як сильно ви її любите.

Налагодити дитині режим дня. Вiддати у спортивну секцiю, але не в будь-яку, а в ту, до якої дитина має схильності. Там дитина отримає нові враження, витратить енергію. Батькам слід знайти сильнi сторони своєї дитини i їх пiдтримувати. І ніколи, не показувати дитині, що вони соромляться її, що вони нею розчаровані. Щоб навіть емоційно дитина цього не відчувала.

До теми:

Психологи виділяють наступні діагностичні симптоми гіперактивних дітей:

1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, дитина корчиться, звивається.

2. Дитина не може спокійно сидіти на місці, коли від неї цього вимагають.

3. Легко відволікається на сторонні подразники.

4. Насилу чекає своєї черги під час ігор і в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій і свят).

5. На питання часто відповідає, не замислюючись, не вислухавши їх до кінця.

6. При виконанні запропонованих завдань має труднощі (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння).

7. Насилу зберігає увагу при виконанні завдань або під час ігор.

8. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.

9. Не може бавитись тихо, спокійно.

10. Багато говорить.

11. Часто заважає іншим, наприклад, втручається в ігри інших дітей.

12. Часто складається враження, що дитина не слухає, коли звертаються саме до неї.

13. Губить свої речі в дитячому садочку, школі, удома, на вулиці.

14. Інколи робить вчинки, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).

Діагноз вважається правомірним, якщо наявні щонайменше вісім зі всіх симптомів.

Чим відрізняється активна дитина від гіперактивної.

***

Активна дитина:

- Більшу частину дня віддає перевагу рухливим іграм, але якщо її зацікавити - може й книжку з мамою почитати.

- Швидко й багато говорить, задає багато запитань.

- Для нього порушення сну й травлення (кишкові розлади) - скоріше виключення.

- Дитина активна не завжди. Приміром, неспокійна і непосидюча удома, але спокійна - у садку, у гостях. З малознайомими людьми.

- Вона неагресивна. Тобто випадково або в запалі конфлікту може й побитись з іншими дітьми, але сама не провокує бійок.

Гіперактивна дитина:

- Постійно перебуває в русі й не може себе контролювати. Тобто навіть якщо дитина втомилася, вона рухатися, а знесилившись остаточно, плаче й впадає в істерику.

- Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує. Задає мільйон запитань, але рідко вислухує відповіді на них.

- Дитину неможливо укласти спати. Коли вона спить, то уривками, неспокійно. У дитини часті кишкові розлади. Часто мають алергію.

- Дитина – некерована. Абсолютно не реагує на заборони й обмеження. І в будь-яких умовах (дім, магазин, дитсадок, дитячий майданчик) поводиться однаково активно.

- Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію - б'ється, кусається, штовхається, причому пускає в хід підручні засоби: іграшки, гілки, камені.

Опубліковано на сайті 09-09-2009

» Батьки й діти » Батьки i дiти. Гiперактивнi дiти